Адвокатура


...



Адвокати України виконують за Законом такі функції:
дають консультації та розяснення з юридичних питань, усні i письмові довідки щодо законодавства;
складають заяви, скарги та інші документи правового характеру;
посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть;
здійснюють представництво в суді, інших державних органах;
подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;
здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян i юридичних oci6;
виконують свої обовязки, передбачені кримінально-процесуальним законодавством у процесі дізнання та на попередньому слідстві.
Разом з тим адвокату надається можливість здійснювати згідно з законом й інші види юридичної допомоги.





Професійні права адвоката
До професійних прав адвоката Закон відносить: представництво, захист прав та законних інтересів громадян i юридичних oci6 за їx дорученнями в ycix органах, установах, організаціях; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах i справах про адміністративні правопорушення. Отже, адвокату надано право збирати докази для подачі у органи дізнання, слідства, прокуратури, загальні ы арбітражні суди.
Перелік прав адвоката при збиранні доказів не є вичерпним. Зокрема, він може: запитувати i отримувати документи або їx копії від підприємств, установ, організацій, о6єднань, а від громадян — за їx згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах, організаціях з необхідними для виконання доручення документами, отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань.
Обовязки адвоката
При здійсненні своїх професійних обовязків адвокат зобовязаний діяти відповідно до вимог закону, використовувати лише передбачені ним засоби захисту прав i законних інтересів громадян та юридичних oci6, та інші, що не суперечать закону. Адвокат не вправі використовувати свої повноваження на шкоду ocoбi, інтереси якої він представляє, а також відмовитись від прийнятого на себе захисту. Використовувати дані, одержані адвокатом у звязку з його професійною діяльністю, можна лише для захисту кліента.
Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний визнає свою вину у вчиненні злочину, адвокат, за наявності підстав для цього, має обстоювати перед судом, сличим, прокурором його невинність. При цьому він зобовязаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката i підзахисного є неприйнятною. Адвокат не може визнавати доведеною вину свого підзахисного, якщо останій ії заперечує.
Адвокат не вправі прийняти доручения про надання юридичної допомоги, якщо він надавав чи надає таку допомогу у цій або іншій, повязаній з нею справі, особам з протилежними інтересами, що може зашкодити особі, яка звернулася по юридичну допомогу.
Слід зазначити, що адвокат не може виступати як захисник чи представляти інтереси декількох oci6, якщо ці інтереси не збігаються чи icтотно відрізняються.
Адвокат зобовязаний зберігати адвокатську таємницю, предметом i змістом якої є обставини, котрі вимусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також суть консультацій, порад, розяснень та інших відомостей, одержаних адвокатом під час здійснення професійних обовязк1в.
Оплата праці адвоката
Оплата npaцi адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином (юридичною особою) i адвокатським о6єднанням або адвокатом. У разі участi останнього у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченicть оплата npaцi адвоката здійснюється за рахунок держави. Коли договір розривається достроково, оплата npaцi провадиться за фактично виконану роботу. При неналежному виконанні доручення громадянину або юридичній oco6i внесена плата повертається повністю або частково, а при виникненні спору — за рішенням суду.
Дисциплінарне провадження
Дисциплінарне провадження проти адвокатів здійснюється дисциплінарною палатою, яка, як вже зазначалося, створюється при кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях у складі 9 членів: пяти адвокатів, двох суддів, по одному представнику від управління юстиції, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської i Севастопольської міських державних адміністрацій, відділення Спілки адвокатів України.
До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: попередження; зупинення на строк до одного року дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, його анулювання. Закон про адвокатуру обмежує випадки, коли адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, а видане свідоцтво анульоване, а саме: у випадку засудження адвоката за вчинення злочину (після набрання вироком чинності), обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним, втрати громадянства України, грубого порушення Закону про адвокатуру, інших актів законодавства, що peгулюють діяльність адвокатиури, а також Присяги адвоката.
Адвокат може бути підданий дисциплінарному стягненню не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, і не може бути накладене пізніше шести місяців від дня його вчинення.





Дисциплінарна справа має бути розглянута у місячний строк. Під час ії розгляду участь адвоката, є обовязковою.
Рішення про накладання дисциплінарного стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців до Вищої кваліфікаційної комісії або в судовому порядку.
Якщо адвоката протягом року від дня накладення на нього дисциплінарного стягнення не буде піддано новому, він вважається таким, що не піддавався заходу впливу.
Через шість місяців від дня накладання стягнення дисциплінарна палата може зняти його достроково при бездоганній поведінці адвоката i сумлінному ставленні до виконання обовязків.


















Способи ведення захисту мають бути коректними, законними. Тому адвокат не може вдаватися до перекручування фактів, завідомо невірних тверджень, схиляти свідків до дачі неправдивих показань як з своєї ініціативи, так i на прохання підзахисного, до подання сфальсифікованих документів. Закон надає обвинуваченому (підозрюваному) цілком реальні процесуальні можливості i засоби захисту, які потребують правильного i вмілого використання. Адвокат вправі збирати відомості про факти, які можутъ бути використані як докази у кримінальній справі, насам перед шляхом запитування документів від підприємств, установ, організацій, обєднань i окремих громадян, ознайомлюватися з цими документами, отримувати письмові висновки фахівців з питань, які потребують спеціальних знань (ст. 6 Закону про адвокатуру).
Позиція захисника в кримінальній справі — це його позиція щодо обвинувачення. Вона починає формуватися після ознайомлення з матеріалами справи i бесіди з підзахисним i викладається у повному обсязі в захисній промові під час судових дебатів, де висновок захисника має бути цілком визначеним, однозначним, сприятливим для підзахисного.
Якшо обвинувачений визнає себе винним i докази підтверджують це, то захисник, не заперечуючи винність клієнта, просить суд помякшити покарання, або обстоює наявність обставин, що виключають провадження в справі, наполягаючи на невинності обвинуваченного, якщо ж він у цьому переконаний він доводить суду, що його підзахисний себе самообмовлює. Коли ж обвинувачений не визнає себе винним, то в цьому разі захисник звязаний позицією клієнта. Він не можедоводити судові, що його підзахисний є винним, оскільки в цій ситуації адвокат опиняється на невластивій захиснику обвинувальній позиції.
Участь адвоката-захисника в стадії попереднього розслідування дисциплінує слідчого й особу, що провадить дізнання, примушуючи їx більш уважно ставитися до збирання доказів, більш критично підходити до їх оцінки i прийняття на їx основі рішень в кримінальній справі. Участь адвоката робить економічнішим й слідче провадження, оскільки розвязання обгрунтованих клопотань захисника в цій стадії попереджує їx перенесения до суду, що нерідко затягує судовий розгляд, викликаючи необхідність повернення справи на додаткове розслідування.
Дуже важливою у захисті прав та законних iнтepeciв обвинуваченого є участь захисника на заключному етапі попереднього слідства (статті 218—222 КПК). При ознайомленні з yciмa його матеріалами захисник має право: робити виписки, мати побачення з обвинуваченим наодинці, розяснювати йому зміст обвинувачення, обговорювати питання про заявлення клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії і рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора.
Активність, наполегливість i принциповість повинен виявляти адвокат протягом всього судового розгляду справи, де він користується разом з іншими учасниками процесу рівними правами по предявленню доказів, участі в їх дослідженні та заявленню клопотань (ст. 261 КПК).
Адвокат-захисник є одним iз субєктів касаційного оскарження судових pішень — вироку i ухвали суду, вироку i постанови судді, які ще не набрали чинності (статті 347, 354 КПК). До подання касаційної скарги він повинен зясувати думку підзахисного з цього питания. Адвокат не може всупереч бажанню підзахисного подати скаргу.
У касаційній скарзі аналізується вирок i викладаються доводи з посиланням на закон, якого не було додержано судом першої інстанції, iз зазначенням конкретних підстав для скасування або зміни вироку на користь підзахисного (ст. 367 КПК).
Адвокат — представник потерпілого у кримінальній справі. Згідно з ч. 1 ст. 49 КПК потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду. Про визнання громадянина потерпілим особа, що проводить дізнання, слідчий i суддя виносять постанову, а суд — ухвалу. Після цього він набуває статусу потерпілого iз значним обсягом процесуальних прав, використовуючи які він здатний відстоювати свої законні інтереси як самостійно, так i з допомогою представника, насамперед, адвоката (ч. 3 ст. 49, ст. 52 КПК)
За чинним законодавством адвокат бере участь у кримінальному npoцeci т1льки за угодою, тобто на запрошення потерпілого, а якщо останній є неповнолітнім, недієздатним або обмежено дієздатнім, то - його законного представника. При прийнятті доручення на ведення справи потерпілого адвокат має переконатися в тому, що рішення про визнання особи потерпілим вже прийняте, оскільки лише за його наявності він може укладати з потерпілим угоду на представництво.
Для здійснення захисту законних інтересів потерпілого закон (ч. 3 ст. 49 КПК) надає його представнику такі процесуальні права: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства, а в справах, у яких воно не провадилося, - після віддання обвинуваченного до суду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; оскаржувати дії особи, що провадила дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду, а також вироку суду чи судді, ухвалу суду чи постанову судді. Як і потерпілий, він є субєктом функції обвинувачення.







Діяльність адвоката як процесуального представника в стадії касаційного оскарження судових рішень
Касаційні оскарження і перевірка судових рішень i ухвал, шо не набрали чинності, є важливою процесуальною гарантією захисту прав oci6, які беруть участь у справі. Право касаційного оскарження процесуальні представники реалізують подачею касаційної скарги у письмовому вигляді, за формою, передбаченою законом (статті 289, 292 ЦПК). А представники співучасників й третіх oci6 мають можливість зробити це приєднанням до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступають.
Залежно від характеру помилки, допущеної судом лершої iнcтaнції, представник може в касаційній скарзі ставити питання про усунення її шляхом зміни рішення чи постановлення нового. Вимога про це ставиться тоді коли відсутня потреба збирати або додатково перевіряти докази, а обставини справи повно і правильно досліджені судом першої інстанції, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права (п. 4 ст. 311 ЦПК).


Повноваження адвоката як процесуального представника в провадженні про перегляд судових постанов порядком нагляду
Перевірка порядком нагляду судових рішень, ухвал і постанов, які набрали чинності, є процесуальною гарантією, що забезпечує захист прав сторін та інших осіб, що брали участь у справі, а також державних інтересів. Вони, а також їх представники, вправі звернутися із скаргою до уповноважених oci6 суду i прокуратури про опротестування судових рішень порядком нагляду.
У скарзі викладається клопотання про опротестування на предмет перевірки законності i обгрунтованості рішення, ухвали, постанови, що набрали чинності. Змістом скарги може бути клопотання про зупинення виконання судового рішення (ухвали, постанови) до закінчення провадження в справі (статті 331, 335 ЦПК) та про витребування додаткових матеріалів. До неї можуть бути приєднані нові матеріали, які підтверджують наявність підстав для опротестування.
Подання скарги за субєктним складом не обмежується законом. Воно може бути виконана процесуальним представником будь-якої особи, шо бере участь у справі, підписана ним за наявності повноваження, i надіслана відповідній посадовій оco6i суду чи прокуратури. У практиці поширене додавання до скарги проекту протесту порядком нагляду, що спритяє прискоренню його принесення.
Подача скарги порядком нагляду будь-якими строками не обмежена.
Процесуальне представництво адвоката в стадії судового виконання
Захист майнових і особистих немайнових прав громадян і юридичних осіб завершується реалізаціею постановлених судом рішень, що складає самостійну стадію цивільного судочинства, — судове виконання
Право на порушення судового виконання відповідно до ст. 356 ЦПК мають стягувач, прокурор i субєкти захисту прав iнших oci6 (ст. 121 ЦПК), а також уповноважені ними представники, коли у їx повноваженнях передбачено право на предявлення виконавчого документа до стягнення (ст. 115 ЦПК). Реалізацію представником цього права поставлено у залежність від наявності певних умов: віднесення рішення судових i несудових органів до підвідомчості судового виконання; заяви до органу судового виконання з доданим до неї виконавчим документом; вчинення дій після подачі заяви у межах процесуальних строків з додержанням правил про підсудність.
Заява представника до органу судового виконання може бути зроблена в усній або письмовій формі разом з належно оформленими виконавчими документами, перелік яких визначений ст. 349 ЦПК. Ними є: виконавчі листи, які видаються на виконання судових рішень, вироків, ухвал, постанов; накази арбітражного суду; посвідчення комісій з трудових спорів, виконавчі написи нотаріальних органів, інші piшeння i постанови, передбачені ст. 348 ЦПК.
Повноваження представника щодо початку судового виконання реалізуються в межах передбачених законом процесуальних строків. Рішення у судовій справі, у якій стороною є громадянин, може бути предявлено до примусового виконання протягом трьох років з часу набрання рішенням чинності, а в усіх інших справах - протягом одного року.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно
загрузка...

Внимание! Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.